Увійти через:


Годинник
Календар свят та подій
Календар свят. Мова, граматика, спілкування
Календар
Червень 2020
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Тра    
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930  
Наш опитувальник

Чи подобається Вам наш сайт?

Результати

Loading ... Loading ...
Корисні лінки




Facebook Twitter Google Vkontakte Odnoklassniki


Новини

Виховна година до 8 березня!

7 березня, учнями початкової школи, була проведена виховна година до Міжнародного жіночого
дня. Діти привітали своїх матерів, розіграли для них декілька інсценівок та подарували їм
саморобні листівки, які приготували заздалегідь!

Змагання з кульової стрільби!

Кам’янець-Подільською організацією ТСОУ
спільно з управлінням освіти, молоді та спорту РДА 19 лютого 2014 року були проведені змагання з кульової стрільби серед загальноосвітніх навчальних закладів Кам’янеччини, присвячені Дню захисника Вітчизни!
В командних змаганнях, нашій школі не вдалося здобути призового місця, а в індивідуальному заліку серед хлопців, перше місце здобув учень 11 класу Мандзюк Василь! Ми його вітаємо і бажаємо наснаги та подальших перемог!!!

 

Свято рідної мови!

26 лютого у школі відбулося незвичайно чудове та захоплююче дійство —
свято рідної мови, в якому прийняли участь усі учні, починаючи з 1 та
закінчуючи 11 класом, та весь педагогічний колектив! А розпочалося свято
ще з самого ранку, коли кожен учень та вчителі прийшли до школи
одягненні в українських вишиванках. Далі, після закінчення уроків свято перенеслося у святковий зал, де панувала атмосфера українського духу та справжнього патріотизму. Між учнями 1-11 класів був проведенний літературний конкурс читців віршів Т.Г.Шевченка, серед яких “Сон”, “Лілея”, “Мені 13 минало …” і т.д. Перед кожним читцем було поставлено не легке завдання, не тільки вивчити вірші, а й передати усі емоції, переживання, почуття, про які писав письменник. Усі учні молодці, але серед них є учениця 11 класу, Шупарська Катерина, яка з неймовірною інтонацією та тривогою у голосі передала усі відчуття, які вклав письменник пишучи свій твір. Розважальною і заключною частиною свята стала вікторина на тему “Життя та творчість великого письменника та художника Т.Г.Шевченка”!

Тиждень англійської мови!

З 17.02. по 21.02.2014 року у школі відбувся тиждень англійської мови, який підготувала вчитель Чорна Ганна Віталіївна, програму якого було включено:
— конкурс на кращий учнівський зошит та словник;
— конкурс стінівок «Англія очима дітей»;
— конкурс рефератів;
Завершився тиждень цікавою та пізнавальною казкою «А little house in the woods», де учні 3 та 4 класу продемонстрували усім глядачам захоплюючу інсценівку казки та виконали англомовну пісню «Goodbye»! Свято принесло усім глядачам багато задоволення та позитивних емоцій!!!

Свято всіх закоханих!

У день всіх закоханих, 14 лютого, у школі було проведено два чудових свята!!! Перше — для учнів початкової школи, і друге для старшокласників. На святах панувала чарівна атмосфера сміху та гарного настрою, цікавих та захоплюючих конкурсів та розваг, не обійшлося, звичайно ж, і без святкової дискотеки. Усі учасники свята отримали солодкі подарунки, та подарунки, які символізують це свято: сердечка та кульки у вигляді серця. А також, протягом тижня, кожен учень міг привітати один одного, адже було створено скриньку для привітань. І в кінці кожного зі свят, поштарі-валентинчики доставляли усім їх валентинки!!!

 

Змагання селищних рад з настільного тенісу!

8 лютого в місті Кам’янець-Подільському відбулися змагання першості з настільного тенісу між селищними радами району!
Наше село представляли 3 команди школярів: дві команди дівчат та одна команда хлопців. Їх хороша підготовка і наснага до перемоги принесли свої плоди. Команда дівчат у складі Нечай Яни (уч.9 кл.) і Цупи Ліни (уч.7 кл.) зайняли 2 місце, команда дівчат у складі Прокопенюк Оксани (уч.8 кл.) і Баблонюк Діани (уч.8 кл.) — 3 місце у командних змаганнях. А у особистих змаганнях, учениця 9 класу Нечай Яна зайняла 3 місце! З чим ми їх щиро вітаємо та бажаємо подальших перемог!!!

 

Тиждень математики у школі!

З 3 по 7 лютого 2014 року у школі проводився тиждень математики. У заходи було включено багато цікавих та пізнавальних конкурсів та завдань: — конкурс на кращий учнівський зошит з математики, де переможницею стала учениця 9 класу Нечай Яна; — конкурс на кращий кросворд на математичну тему; — на кожному уроці, було проведено хвилини цікавинки математики; Підсумком тижня математики, став відкритий виховний захід «Математика — цариця всіх наук!», який зібрав усіх школярів, і на якому учні пізнали багато нового для себе!

 

Мені не цікаво навчатись

У кожному класі є учень, який, попри непересічні здібності, отримує двійки за контрольні і самостійні роботи, не виконує домашні завдання і взагалі не цікавиться шкільним навчанням. Така дитина для вчителя, з одного боку, дуже «незручна», адже доводиться шукати індивідуальний підхід, підбирати додаткові завдання. З іншого — подарунок долі, бо, знайшовши «ключ» до неї, вчитель отримує золотого учня. «Освіта України» дізналася, як зацікавити здібного учня.

 

Аби знайти правильний підхід до будь-якої дитини, найперше треба заглянути їй в душу. Тут необхідна консультація шкільного психолога. Звичайно ж, і в цьому разі не обійтися без улюбленої фрази «лікарів душі»: кожен випадок — індивідуальний. Та все-таки ми вирішили розглянути хоча б «вершину айсберга» феномена під назвою «розумний двієчник» з допомогою порад психолога Тетяни Дроботун.

— Дуже часто талановиті учні мають гарні оцінки лише з кількох предметів, — вважає фахівець. — Наприклад, гуманітарії чудово пишуть твори й «запоєм» читають художню літературу, а хімія, фізика і математика для них — просто нецікаві предмети. Зворотна ситуація — в «технарів». Наша система освіти так побудована, що відмінниками стають діти, які мають посередні здібності з усіх предметів, тому старанно навчаються, за що отримують хороші оцінки. А талановитим просто нудно чекати, поки його однокласники півуроку роблять завдання, на яке йому знадобилось десять хвилин.

Але не тільки відсутність зацікавленості може стати причиною поганих оцінок кмітливої дитини. Отже, чотири найпо­ширеніші причини поганої успішності в школі.

ПРИЧИНА ПЕРША: НЕДООЦІНЮЄ СЕБЕ

Найпершою, на думку психологів, є занижена самооцінка. Дитина просто не вірить у свої сили. Здається, як тільки отримує складне завдання, розгублюється біля дошки через те, що всі знання нібито вилітають з голови.

— Якщо вчитель помітив у школяра ознаки заниженої самооцінки, йому варто більше дізнатися про обстановку в його родині, — радить Тетяна Дроботун. — Запросіть батьків до школи і подивіться, як вони поводитимуться з дитиною. Часто причина зневіри учня у власних силах криється в тому, що його критикують батьки.

ПРИЧИНА ДРУГА: РОЗУМНІШИЙ ЗА ВСІХ

Діаметрально протилежне джерело попередньому — дитина вважає себе «пупом землі», вундеркіндом. А вчителі, на її думку, обмежені у знаннях і розповідають всілякі дурниці. На «зіркову хворобу» страждають діти, які, навпаки, отримують забагато материнської або загальної сімейної опіки. Такі учні швидко втрачають мотивацію до будь-якого заняття, якщо не досягають бажаного результату.

— У цьому разі, як і з заниженою самооцінкою, не обійтися без тісної співпраці з батьками, — говорить психолог. — Спробуйте переконати їх дати чаду більше свободи, навчити його самостійності.

ПРИЧИНА ТРЕТЯ: УСІМ НА ЗЛО

Раптове зниження успішності здібного учня одразу повинно стурбувати вчителя. Адже тут, найімовірніше, приховується якась душевна або психологічна травма. Так діти часто намагаються привернути увагу батьків, зайнятих роботою або іншими справами. Дитині явно не вистачає уваги, і виклики батьків до школи — безпрограшний варіант.

Буває, що протест викликаний і зворотною ситуацією, коли батьки забагато уваги приділяють оцінкам чада, але зовсім не цікавляться його внутрішнім світом.

— Основний метод боротьби з таким протестом — не дати учневі досягти своєї мети у такий спосіб, — впевнена Тетяна Дроботун. — Зв’яжіться з батьками так, щоб школяр про це не знав, не влаштовуйте показових викликів до директора. Обговоріть проблему з батьками тет-а-тет, порадьте їм більше часу проводити з дитиною.

ПРИЧИНА ЧЕТВЕРТА: ПЕРЕВАНТАЖЕННЯ

Цей фактор може поєднуватися з гіперопікою або бути її наслідком. Таке трапляється з тими дітьми, яких завантажують навчанням з раннього дитинства. Вони продовжують тягнути цей вантаж у початковій школі, щоб дорослі були задоволені. А ось коли переходять у середню школу, то можуть і зовсім закинути навчання (у цьому віці авторитет дорослих падає). Адже програма стає складнішою, а вільного часу — все менше.

— У такій ситуації варто тимчасово зменшити частоту відвідування і кількість додаткових занять, — радить психолог. — Дозвольте дитині розслабитися, більше часу проводити на свіжому повітрі, з друзями. Словом, відчути всі принади дитинства. Тоді навчання почне давати хоч якусь радість, і це допоможе відновити інтерес до шкільних занять.

ВЛАСНИЙ ДОСВІД
ЗРОБІТЬ УЧНЯ СВОЇМ КОНСУЛЬТАНТОМ!

Ми запитали в досвідчених педагогів, як вони знаходять спільну мову з розумниками, які зовсім не цікавляться знаннями зі шкільної програми. Надія ТИХОНОВА, вчителька алгебри і геометрії:

— Я виробила свою стратегію: розумну дитину, якій нудно на уроках, роблю своїм консультантом, помічником. Такі учні є в кожному класі: вони встигають виконати завдання раніше за всіх. І рука завжди тягнеться вгору. Це ж чудово! У мене на уроці діти сидять по мікрогрупах. Так ось саме розумники є консультантами в групі. Вони без нагадування виконують свою роботу: допомагають тим, хто не зрозумів, консультують з важких питань, перевіряють самостійну роботу в інших, виконують додаткові завдання підвищеної складності. А іноді і стають співвикладачами – тобто ведуть якусь частину уроку разом зі мною: проводять словникові диктанти, які самі складають, пояснюють нову тему, беруть участь у закріпленні матеріалу, пояснюють домашнє завдання, готують презентації до уроку. Та чи мало можливостей, які можна надати для саморозвитку обдарованим дітям? Це ж ті, хто бере участь в олімпіадах та наукових змаганнях!

Алла КОЗАКОВА, вчителька хімії:
— Існуюча система не дає можливості розкривати індивідуальний творчий потенціал особистості, а «набиває» голови дітей непотрібним мотлохом застарілих знань. Між змістом шкільних підручників і досягненнями сучасної науки – прірва. Мені здається, що роль вчителя змінюється. Нам треба замість «трансляції» застарілих знань режисерувати процес індивідуального саморозкриття особистості в процесі колективної розумової діяльності. Необхідно змінювати наші настанови з «над учнями» на «зсередини мислячої групи дітей». Але це дуже важко, насамперед, для вчителя.

ПОРАДИ ВЧИТЕЛЯМ І БАТЬКАМ
ГОВОРІТЬ З ДИТИНОЮ ПРАВИЛЬНО!

Сімейний психолог Інна Хамітова дає корисні поради вчителям і батькам, як правильно будувати діалог із школярем, аби не сформувати в нього комплекс неповноцінності й допомогти повірити у свої сили.

1. Не просто хваліть дитину за досягнення, а заохочуйте її. Інакше, з’являються сумніви: а якщо я не вчитимуся на п’ятірки, не гулятиму з братом, не допомагатиму матусі, чи будуть мене любити? Тому за можливості підкріплюйте в чада впевненість у своїх силах. Подякуйте йому, скажіть, як ви цінуєте його допомогу.

2. Відзначайте прогрес, якого досягла дитина. Хваліть не за п’ятірки, а за поліпшення, які ви помітили.

3. Запам’ятайте формулу: «Ми тебе любимо, але нам не подобається те, що ти робиш». У складних ситуаціях ніколи не кажіть дитині: «Ти – ідіот!» будь-хто може робити неправильні вчинки. Але дитині може здаватися, що, якщо вона припустилася помилки, це катастрофа. Діти повинні розуміти: батьківська любов буде з ними незалежно від їхніх помилок.

4. Залучайте малюків до допомоги. Тоді дитина відчуває себе корисною і потрібною. Причому з віком кількість обов’язків повинна збільшуватися.

5. Будьте терплячі. Звичайно ж, нам хочеться, щоб в учня все виходило чудово. Але, як тільки школяр береться за щось важливе для нього, батьки швиденько допомагають або навіть роблять все за дитину. А потім, коли з’ясовується, що саме чадо нічого зробити не може, в них виривається: «Який же ти недотепа!»

6. Розділяйте велике за обсягом завдання на кілька маленьких. Зрозуміло, що в процесі навчання все виходить не відразу. Важливо розкласти завдання на кілька послідовних кроків, інакше дитина вирішить, що воно дуже важке і здасться без бою. Якщо ми ставимо перед дітьми недосяжну мету, а потім критикуємо, це теж підриває впевненість у своїх силах.

7. Будьте поблажливими. Навіть у дуже талановитих людей не все виходить. В такому разі виявіть співчуття.

 

Як зробити шкільну освіту цікавішою за допомогою інтернет – технологій

 

Комп’ютери, звісно, псують зір і відучують дітей від писання ручкою на папері, але вони можуть багато в чому допомогти.

 

Якщо ви маєте або плануєте мати дітей і не належите до тих 9%, які проти використання інтернету до повноліття, вас, імовірно, непокоїть питання, як використати переваги сучасних інформаційних технологій для освіти та розвитку дитини й водночас не дати їй перетворитись на онлайн-торчка. Державній освітній системі, попри всі її обіцянки забезпечити дітей нетбуками, навряд чи варто довіряти у справі підвищення комп’ютерної грамотності. Джефф Ґаліновскі у своєму дописі на сайті Mashable! пропонує вчителям і батькам п’ять способів розумного використання сучасних технологій для освіти й розвитку дитини.

Порада перша: Геть із класу!

Діти сприймають нове відразу кількома органами чуття – хочуть помацати, почути, побачити все зблизька. Нетбуки, ноутбуки та пристрої на зразок камери, планшету для письма чи мікрофону допомагають реалізувати цю потребу. Що більше органів чуття задіяні під час навчання, то більшою є ймовірність, що матеріал осяде в головах надовго.

Усе це погано сумісно з нудною класною кімнатою, партами та жорсткими стільцями. Навчаючись, діти повинні почуватись комфортно й вільно – тоді вони легше фокусують увагу і краще сприймають те, що ви їм розповідаєте. Наприклад, я водив п’ятикласників до зоопарку, де вони вимірювали температуру й вологість, малювали пінгвінів і будували роботів. Усе це діти робили за допомогою своїх портативних комп’ютерів.
Порада друга: Прості й прикладні теми

Зазубрювання – не завжди найкращий спосіб навчання. Важливо показати дітям, що предмети на зразок математики чи фізики можуть бути цікавими та потрібними їм у житті. На прикладах із життя можна зробити цікавою будь-яку найнуднішу науку. Хіба не приємніше вивчати дроби, якщо за їх допомогою складати кулінарний рецепт? Тут до ваших послуг величезна кількість освітніх комп’ютерних програм, флеш-анімація та цілий ютьюб, повний цікавих та пізнавальних роликів.

Коли моя дочка вчилась у п’ятому класі, вона намагалась виробляти електрику за допомогою реакції содової води та цукерки «Ментос», використовуючи нетбук та електронне обладнання для перевірки гіпотези. До цього фізика не дуже її цікавила, але по закінченні школи вона зізналась мені, що дуже любить точні науки. Не дуже часто таке почуєш від дівчат у наші часи, чи не так?
Порада третя: Дайте дітям відчути себе власниками

Технологія дозволяє дітям відчути себе господарями свого власного освітнього процесу. Вони починають активніше діяти в процесі навчання, а не лише слухати, бачать плоди своєї роботи, оцінюють їх і пишаються, якщо є чим. Згідно з недавнім дослідженням, що більше учнів у класі постійно використовують комп’ютери, то кращими є середні оцінки. Працюючи на своєму комп’ютері, дитина почувається відповідальною за те, що робить.

Втім, діти є діти, тож вони здатні знищити будь-яку техніку у рекордно короткі терміни. Щоб почуватись спокійніше й не так часто витрачатись на ремонт і оновлення техніки, шукайте водостійкий, ударостійкий, вогнестійкий і взагалі – міцний комп’ютер.
Порада четверта: Не підганяйте

Різні діти навчаються в різному темпі й по-різному сприймають крайні терміни виконання завдання. Деякі нормально почуваються, маючи обмежений час і самостійно плануючи роботу, інші, навпаки, губляться, потребують конкретніших указівок і додаткового часу. Технології дозволяють учителям і батькам встановлювати для дитини індивідуальний рівень дисципліни, а дитині – працювати у своєму власному темпі. Наприклад, інтерактивна комп’ютерна програма LEAD21 від McGraw-Hill визначає читацький рівень, частоту слововживання, встановлює оптимальний розмір шрифта та інші параметри читання для дітей різного віку.
Порада п’ята: створіть безпечний простір для пізнання

Коли батьки не нависають, діти можуть самостійно пізнавати світ, довідуватись щось нове і глибше занурюватись у ті речі, які для них найцікавіші. Але ж ви завжди позираєте у вікно надвір, коли там бавиться ваша дитина. Так само варто подбати про безпеку дитини в інтернеті, попередивши її про можливу агресію анонімів, про шахраїв та педофілів-паскудників, віруси і порнографію, яку не варто дивитись. І, попередивши, все одно тримати на контролі виконання рекомендацій.

Користуйтесь програмами, які блокують доступ дітей до недозволених сайтів у мережі, поки дитина не навчилась їх розблоковувати. Батьки мають право вирішувати, де, що і коли дитина буде дивитись в інтернеті. Хоча, на жаль, їхні спроби реалізувати це право часто стають приводом для сакраментальної фрази «я вас ненавиджу».

Вперше потрапивши до соціальних мереж, діти з легкістю додають до друзів незнайомих людей і діляться приватною інформацією з віртуальними знайомими, які можуть виявитись ким завгодно. Згідно з американським опитуванням, така поведінка притаманна 68% дітей, що використовують соціальні мережі (в Україні цифри трохи кращі, але теж бентежать).

Моя одинадцятирічна дочка завела собі твітер без мого відома, – а я, мушу сказати, не вважаю, що в цьому віці пора долучатись до соціальних медіа. Коли я виявив, що вона веде мікроблог, я поставив програму для спостереження на її ноутбук, щоб стежити за тим, чи не стане моя дочка жертвою якогось негідника. Дослідивши її поведінку в інтернеті, я підготувався до серйозної розмови про онлайн-безпеку. Програма для спостереження за її віртуальною активністю дає моїй дочці свободу, а мені – чистий спокій.

Хто навчить учителя?

Як стати успішним учителем? Мабуть, найголовніше — почуватися професіоналом своєї справи. А для цього варто набувати нових знань, і тоді ні учнівське «важке» запитання, ні професійне педагогічне не стане неприємною несподіванкою.

У будь-якій справі, котрій присвячуєш багато часу, хочеться досягти досконалості. Тож учитель-предметник, який уже досить довго працює з дітьми і чи не напам’ять знає зміст шкільної програми, не повинен спочивати на лаврах.

— Нині ми живемо у вік інформаційної революції, — говорить ректор Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова Віктор Андрущенко, — тож знань, отриманих в університеті, на весь період роботи не вистачатиме. Треба, щоб учитель займався самоосвітою. Варто реалізувати проект, який називається «освіта впродовж життя».

— Незалежно від того, чим займається людина, самоосвіта, однозначно, є одним із найважливіших аспектів удосконалення рівня її професійної кваліфікації і компетентності, — вважає Оксен Лісовий, директор Національного центру «Мала академія наук України».

— Світ динамічно змінюється, і діти — його зона росту — схоплюють усі зміни першими, — упевнений Тарас Фасоля, переможець конкурсу «Молодий учитель року». — Тому педагог повинен знати все те, що знають діти, але по-іншому: глибше, мудріше, якісніше. І не лише знати нове, а й уміти пояснити, за потреби — заперечити.

ЩО ЗАВАЖАЄ?

Сучасні технічні засоби і всесвітня мережа інтернет роблять процес самоосвіти досить легким. Та й уся система освіти переймається підвищенням кваліфікації її учасників. Однак самоосвіту можна назвати «інтимним» поняттям — розпитувати про неї не прийнято.

— Для самоосвіти наш центр готує методичні рекомендації і видання, — розповідає Оксен Лісовий. — Чи використовуються повною мірою ці можливості — то інше питання. На жаль, є дуже небагато викладачів-позашкільників, яких можна назвати ентузіастами справи постійного самовдосконалення. Тих, хто чітко усвідомлює, що нині діти самоосвітою займаються дуже активно. Нашим працівникам постійно потрібно нагадувати, що від їх активності в пізнанні того предмета, з яким він виходить до дітей, залежить чимало аспектів. І успішність діяльності — успішність навчання, і подальша успішність дітей, і повага до цього педагога.

Тож він повинен постійно розвиватися. Однак, як це реалізувати? Вчитель отримує невисоку зарплату і не завжди може собі дозволити придбати, скажімо, комп’ютерну техніку, оплачувати послуги інтернет-провайдерів, виписувати фахові видання. А в селі вчителям треба ще й вести домашнє господарство.

— Я запропонував би, щоб класичні університети робили літні школи, літні курси, — говорить Віктор Андрущенко. — Викладачам, які вийшли зі стін нашого університету, пропоную дистанційно спілкуватися з тими інститутами і факультетами, кафедрами, де вони спеціалізувалися.

Є думка, що вчителі літнього віку неохоче працюють із новою технікою — проекторами, інтерактивними дошками, комп’ютерами.

— Якщо вчитель відкритий до світу, то нова техніка для нього — не проблема, — вважає Тарас Фасоля. — Звісно, якщо він «зашорився» у своїх розробках, то навряд чи знайде для себе щось корисне. Однак із власного досвіду можу сказати, що і вчителі старшого віку легко (може не «супер», але нормально) роблять презентації і тести на комп’ютері. А є й молоденькі вчительки, які просто не бажають «обтяжувати» себе такою роботою.

СУЧАСНЕ «ОЗБРОЄННЯ» ВЧИТЕЛЯ

Переходячи від стратегічних думок до тактичних, наведемо кілька прикладів. Сучасний учитель фізики повинен бути готовий до того, що його спитають про новітні дослідження Європейської організації ядерних досліджень (CERN). Вчителеві біології не завадить знати про долю клонованої овечки Доллі, а вчитель фізкультури має бути обізнаним з особливостями розкладу Чемпіонату Європи з футболу Євро — 2012.

— Нині учні самоосвітою займаються дуже активно. Часто їх рівень потребує від викладача потроєння зусиль, щоб виходити до цих дітей з відповідями на запитання, — говорить

Оксен Лісовий. — Ці діти по суті користуються тими самими ресурсами для самоосвіти, що й педагог. Але дитина там шукає запитання, а педагог повинен знайти ще й відповіді.

Оксен Васильович наводить приклад: нещодавно МАН організувала і провела наукову школу для керівників секцій фізики саме на базі CERN, у найбільшій в світі лабораторії фізики високих енергій.

— Я вважаю, що навіть ця десятиденна школа не дасть вичерпних знань. Передусім вона викличе багато запитань, але якісно нового рівня. Тобто ця поїздка дасть поштовх до самоосвіти, — упевнений Оксен Лісовий.

Однак не предметом єдиним повинен жити працівник школи. Не менш важливою складовою мозаїки під назвою «успішний учитель» є педагогічна майстерність.

— Володіння новими інструментами (а інструменти вчителя — це сучасні методики) — ознака фаховості, запорука ефективної роботи вчителя, — говорить Тарас Фасоля. — Можу трохи зіронізувати: фермери вивчають нові комбайни, програмісти — нові мови програмування, а вчителі… історію педагогіки. Розумний і сучасний вчитель повинен знати про все нове, що беруть на озброєння «дилетанти-заробітчани» від педагогіки (різні контори з тренінгів, репетиторські центри, центри навчання іноземних мов) — і про «25-й кадр», і про нейролінгвістичне програмування, сучасні тренінги-ігри тощо. Саме завдяки своїй безперервній самоосвіті педагог зможе вибрати серед класичних і новаторських методик перлини справді доцільних і ефективних засобів.

Вчитель-предметник, а особливо — класний керівник,повинен зробити все, що від нього залежить, аби учні стали вихованими. Це хоча і банальна, але дуже важлива істина. Для цього він повинен мати власну світоглядну позицію та, як говорив філософ Іммануїл Кант, моральний закон у собі. Педагоги знають, що це дуже важко — декларувати загальнолюдські цінності в той час, коли засоби масової інформації (чи то засоби масових розваг) відображують зовсім інші «реалії». Вчителі знають, що надзвичайно важко пояснити учням, чому на найновішій іномарці їздить колишній двієчник. Однак у кожного педагога мають бути відповіді на такі запитання.

ЗРОЗУМІТИ ДИТИНУ. ВСЕ ІНШЕ — ІНСТРУМЕНТАРІЙ

Говорячи про самоосвіту, варто подумати, в якому саме напрямі треба розвиватися. Уявімо таку ситуацію: поруч працюють два вчителі. Один з них має значно більший досвід практичної роботи, чудово розуміє психологію дитини, її вікові особливості, вміє знайти спільну мову. Інший вчитель краще розуміється на науково-технічних новинках, з легкістю може підготувати презентацію, вправно працює з комп’ютерними програмами. Хто з них буде кращим, ефективнішим? Із цим каверзним запитанням ми звернулися до Віктора Андрущенка і Оксена Лісового.

— Треба дивитися на особистість, — говорить Віктор Петрович. — Буває так, що молода людина, яка прийде в школу, вміє і співати, і танцювати, і володіє новітніми знаннями, і сяде за комп’ютер, і візьме ракетку, пограє з дітворою в теніс — вона буде більш цікавою і ефективною. З іншого боку, ми не можемо відкидати педагогічний досвід — коли досвідчений педагог бачить увесь клас, коли він знає, як з ним працювати. Адже у нього були і талановиті, і відстаючі учні. Тож треба дивитися на особистість, а механічно віддавати перевагу я би не взявся.

— Звісно, найкращий варіант — поєднати ці вміння, — усміхається Оксен Васильович. Люди, які входять до рейтингу найкращих учителів і викладачів, це вміють. Але, на мою думку, хороший педагог передусім повинен розуміти дитину. Все інше — інструментарій. Розуміння процесу пізнання, дитячої мотивації допомагає формулювати правильні завдання для дитини. І часто це дає змогу досягнути того, що не може дати володіння ніякими технічними засобами. Скажімо образно: щоб викопати криницю, мало мати під рукою лопату чи екскаватор. Треба відчувати, де саме є вода. Тому викладач, який це відчуття має, може ту криницю копати навіть чайною ложкою. Це, звісно, неефективно, однак воду він врешті-решт знайде. А людина, яка лише володіє технічними засобами, хоч і користуватиметься потужним екскаватором, та воду знаходитиме рідко. Хіба що випадково.

ВМІТИ ЗДИВУВАТИ

Оксен Лісовий вважає, що для власного успіху вчителеві потрібно зробити всього лише. три кроки. Перший — усвідо­мити те, що існуючого багажу для нього постійно замало — наука, зокрема й педагогічна, постійно розвивається. Другий крок до успіху — знайти джерела, які підкажуть йому, де шукати. Третій полягає в пошуку відповідей на ті запитання, які можуть прозвучати від сучасних, талановитих дітей.

— Я працюю вже двадцять років і ні на хвилину не перестаю навчатися, — говорить директор херсонського НВК «Школа гуманітарної праці» Артем Кияновський. — Учитель, який не розвивається, просто перестає бути цікавим дітям. А школа ґрунтується на давно забутому принципі: вчитель повинен уміти дивувати дітей. І робота над собою дає йому таку можливість.

ПРЯМА МОВА
ВІД КНИЖОК НЕ СТАНЕШ ЩАСЛИВІШИМ

— Розвиток особистості — це широке поняття, — розповідає психолог луцького «Центру психології та психотерапії» Ольга Лазаренко. — Це і самоосвіта (інтелектуальний рівень, набуття нових знань), і емоційний розвиток (розуміння і вербалізація своїх емоцій, інтеграція їх в усвідомлення й поведінку), і фізичний розвиток (розуміння свого тіла й удосконалення власного фізичного стану). Мабуть, варто констатувати: ми не станемо щасливішими тільки від того, що просто прочитаємо багато книжок. Відчуття гармонії настає, як правило, після того, як три системи — емоційна, тілесна й інтелектуальна – працюють злагоджено. А робота педагога є емоційно виснажливою, енергозатратною. Тому часто в учителів із багаторічним досвідом спостерігається емоційне вигорання, підвищений рівень тривоги, невміння розслаблятися. Як наслідок-дратівливість, агресія, яка не знаходить виходу, стереотипні установки, спрощена комунікація (без позитивного емоційного відголосу) з учнями і своїми рідними. Якщо вчасно не зупинитися і не подбати про себе, можуть навіть виникати фізіологічні порушення, різні тілесні недуги. Мій досвід приватної психологічної практики підтверджує: якщо вирішити внутрішні конфлікти, то, ймовірно, безслідно минуть такі психосоматичні недуги, як астма, мігрені, (за умови, якщо причини були психологічні). Тож самоосвіта і саморозвиток узагалі — вміння не тільки корисні, а й життєво важливі, які можуть значно поліпшити якість життя.